Усиновлення: як діти у різному віці сприймають це?

Діти не в змозі зрозуміти, що таке усиновлення до тих пір, поки вони не дізнаються, як дитина з'являється на світ, а це відбувається приблизно в шестирічному віці. Але, тим не менш, багато експертів вважають, що дітям слід сказати про те, що вони усиновлені набагато раніше. Вже давно доведено, що маляті краще дізнатися правду від батьків, які можуть знайти добрі, наповнені любов'ю слова, а не почути одного разу на свою адресу уїдливу насмішку сусідської дитини. Крім того, діти часто відчувають, що навколо них витає якась таємниця, і, як правило, вони думають, що, мабуть, це щось дуже погане, якщо про це навіть ніхто не хоче говорити.

Батьки повинні враховувати, що згадувати про усиновлення можна виключно в доречних випадках. Це ті ситуації, коли факт усиновлення дійсно важливий. Наприклад, представляти комусь дитину: моя прийомна дочка Настя, так само нетактовно, як і сказати: моя недоношенна дочка Настя. Однак коли мама вкриває дитину на ніч ковдрою і її переповнюють теплі почуття з приводу того, що вона у неї є, вона, звичайно, може сказати: "Я так рада, що ми тебе удочерили".

Дошкільнята
Коли дитина вже досить підросла для того, щоб слухати короткі нескладні історії, батьки можуть розповісти їй історію її усиновлення.
Вона може бути, наприклад, такою:

Мама і тато дуже хотіли дитинку, але у них не виходило зробити так, щоб малюк зародився і ріс всередині мами. Ти виріс в животику у іншої жінки. Але вона і твій рідний батько тоді не могли піклуватися про дитину, і тому ти прийшов жити до нас. Я впевнена, їм було дуже сумно, і ти теж можеш посумувати. І мені було сумно від того, що ти народився не у нас, але тепер, ми щасливі, бо ми одна сім'я, і я думаю, що твої рідні батьки теж будуть щасливі, якщо дізнаються, що про тебе є кому подбати.

Будучи простим викладом фактів, ця історія є ніби рамкою і залишає масу можливостей для подальшого обговорення теми усиновлення. Коли діти підростуть, батьки можуть додати деякі деталі, що стосуються, наприклад, їх неможливості мати дітей, або рідної матері і батька малюка, або процедури, через яку довелося пройти, для того, щоб усиновити дитину, або причин, за якими рідні батьки не могли тоді піклуватися про нього.

Однак батьки не повинні помилятися, думаючи, що їхній малюк зрозумів все правильно, якщо він зміг повторити цю історію. Можливо, він просто повторює те, що ви йому сказали. Спочатку він повинен усвідомити себе по-новому в просторі і в часі, а потім тільки він буде в змозі зрозуміти, як він опинився у вашій родині. Ця здатність з'явиться до чотирьох років.

Приблизно в цьому віці діти починають розуміти, що деякі події відбулися в минулому, хоча вони нічого про них не пам'ятають, і що ще чимало подій відбудеться в майбутньому також незалежно від їх волі. Подібним же чином малюки усвідомлюють, що не тільки час, але і простір існує незалежно від них і від того, що їх оточує в повсякденному житті. Крім цієї нової пізнавальної здатності до дітей приходить знання про те, що вони не завжди були такими, які вони зараз. Вони починають розуміти, що спочатку вони були немовлятами, а в один прекрасний день стануть мамами і татами. Можливо, саме це породжує такі запитання дітей, як: "А я був у тебе в животику, мамо?"

Прийомним батькам дуже важливо розуміти, що дитина, ймовірно, і не запитає, чи була вона усиновлена, але може запитати, чи була вона в животику у мами, тому що чула, що всі діти зазвичай бувають там. Батькам, відповідаючи на це питання, потрібно переконати дитину, у тому, що вона, звичайно ж, була в животі у жінки і з'явився на світ таким же способом, як і всі інші діти. Потім вони повинні додати, що після того, як малюк народився, він прийшов жити до прийомних батьків, тому що його рідні тато й мама в той час не могли піклуватися про дітей.

Діти молодшого шкільного віку

Дітлахи схильні проявляти особливу цікавість до питання усиновлення в так званому молодшому шкільному віці - приблизно від 7 до 11 років. Протягом декількох років початкової школи, коли йде процес активного накопичення нової інформації, дітей цікавить безліч деталей, таких як, наприклад: чи були їхні рідні батьки одружені, скільки їм років і де вони живуть, чи є у них біологічні брати і сестри.

Це також час, коли діти усвідомлюють, що більшість їхніх однолітків живе, принаймні, з одним біологічним родичем, вони приходять до розуміння того, що в тому, як вони потрапили в свою сім'ю, є щось незвичайне. Багато дітей відчувають біль, злобу або смуток, можуть відчувати себе покинутими або відкинутими. Вони вбиваються через відсутність спілкування зі справжніми родичами - навіть незважаючи на те, що відчувають себе щасливими у своїх нових сім'ях. У хлопців також може виникнути відчуття незахищеності, тому що вони ще не можуть повною мірою зрозуміти, чому ж вони не залишилися жити зі своїми біологічними батьками.

Проте не всі ці ознаки можуть бути явно виражені. Діти такого віку часто не заводять розмов з батьками про усиновлення. У цей період у них з'являються нові здібності - самим вирішувати свої проблеми. Це прагнення в усьому розібратися самим може призвести хлопців до помилкових висновків про те, як і чому вони були віддані на усиновлення, а обговорення цього питання може здатися їм зайвим. До того ж тема усиновлення може бути для дитини занадто болючою, щоб вона сама торкалася її в розмові. І тому в молодшому шкільному віці у дітей розвивається звичка думати, не висловлюючи свої думки, вони можуть навіть не здогадуватися, що суперечливі почуття, які вони відчувають, іноді викликають збентеження, іноді доставляють занепокоєння, пов'язані з тим, що вони були усиновлені.

З цієї причини батькам потрібно піднімати тему усиновлення кожен раз, коли для цього представляється можливість. Батьки повинні бути дуже уважні і, вловивши найменший натяк на те, що тема цікава дитині, вони повинні висловитися з цього приводу. Наприклад, після прогулянки один із прийомних батьків може сказати: "А тебе ніколи не займало таке питання: раптом ти зараз пройшов повз своїх справжніх батьків і навіть не знав цього?" Коли вам здасться, що дитина проявляє інтерес до цієї теми, ви можете сказати : "Цікаво, а твій рідний батько був таким же високим, як ти, і таким же хорошим баскетболістом? Ти ніколи не замислювався про це? "

Вік від 7 до 11 - хороший час для того, щоб налагодити контакти з біологічними батьками, безпосередньо або за допомогою органів опіки. Спілкуючись з справжніми батьками, діти з найбільш компетентного джерела можуть отримати відповідь на дуже важливе для них питання: чому їх віддали на усиновлення.

Батьки повинні завжди відповідати на всі запитання дитини, тим самим, підтримуючи її. Особлива цінність полягає в тому, щоб дитина самостійно відкрила для себе правду. Допомагаючи дитині самій прокладати собі дорогу крізь безліч виникаючих у неї питань, дозволяючи їй безпосередньо листуватися з біологічними батьками, при цьому будучи завжди готовими виправити непорозуміння або спростувати помилкові міркування дитини, батьки можуть зберегти його набагато краще, ніж якби вони тримали за сімома печатками всі відомості, що стосуються її походження.

Підлітки

У підлітковому віці в дітях зміцнюється почуття власної індивідуальності, вони починають заявляти про свою незалежність. Підлітків, які були усиновлені, цікавить інформація про те, хто вони і в чому полягає їх унікальність. Вони розмірковують про своїх батьків, рідних братів і сестер, намагаються встановити, що в них є спільного і чим вони відрізняються. Їх цікавлять найдрібніші подробиці, що стосуються біологічної сім'ї, в тому числі, зовнішність і національність їхніх справжніх батьків.

Тінейджери можуть і не задавати виникають у них питань прийомним батькам, а якщо їх запитати про це, то вони будуть заперечувати сам факт, що тема усиновлення їх цікавить. Підлітки намагаються ретельно оберігати свої думки від усіх оточуючих, а особливо від батьків.
Крім того, підлітковий вік - це такий час, коли багато дітей намагаються знайти найбільш просте рішення своїх проблем. Деякі думають, що вони б відчували себе в житті більш комфортно, якби у них були які-небудь відомості про їх справжніх батьків, а інші і не замислюються про це, вважаючи, що для повного щастя їм не вистачає тільки побачення в суботу ввечері і власної машини.

Батькам можна порадити поговорити з підлітками про усиновлення в абстрактному ключі, обговорюючи гіпотетичну ситуацію або героя фільму або книги. Або, може бути, діти охочіше обговорять цю проблему з прийомними дітьми з інших сімей, наприклад, у групі допомоги усиновленою підліткам.

Дитячий інтерес до проблеми усиновлення зростає і слабшає в межах ступенів розвитку, через які проходить дитина. На початку нової стадії розвитку, коли розумові здібності дітей змінюються і дозволяють їм побачити проблему усиновлення по-новому, у хлопців зазвичай прокидається великий інтерес до цієї теми і виникає безліч питань. Коли діти проходять цей якісний стрибок у розвитку, їх здатність розуміти нові аспекти усиновлення зменшується, і інтерес згасає до тих пір, поки вони не досягнуть наступної стадії свого дорослішання.

медикфорум